У зв’язку зі збільшенням кількості захворювань на COVID-19, колишній помічник історика Церкви ділиться уроками з минулого

Сара Джейн Вівер, Church News

Історик Річард Е. Тарлі-мол. розповідає, що з перших днів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів члени Церкви стикалися із захворюваннями, хворобами і пандеміями.

Колишній помічник історика Церкви і директор-розпорядник Відділу зв’язків з громадськістю Церкви казав, що перші святі останніх днів робили усе можливе, щоб запобігти поширенню хвороби або вилікувати її.

Він сказав: “Одне з того, що ми дізнаємося про хворобу COVID-19 — це ті прості речі, які ми можемо робити. Мені здається дивовижним те, що приклади минулого показують провідникам Церкви, що саме можна робити. Адже вони часто жертвують своїм комфортом, а у деяких випадках навіть власним здоров’ям, щоб допомогти іншим”.

Оскільки кількість захворювань на COVID-19 почала зростати по всій планеті, а Перше Президентство закликало членів Церкви користуватися масками для обличчя і вакцинуватися, Тарлі розповів Відділу церковних новин про уроки минулого. Він сказав: “Історія, як і інші теми, має дуже малу цінність, якщо її не застосувати таким чином, щоб вона приносила користь”.

Він розповів про те, як перші і сучасні провідники Церкви реагували на пандемії в минулому:

• Тарлі розповів, що між 1811 і 1814 роками родина Джозефа Сміта старшого і Люсі Мак Сміт пережили серйозний спалах тифу, який сильно вплинув на громаду, що жила в долині річки Коннектикут. “Усі семеро дітей Смітів захворіли на тиф,— сказав він. — Джозефу[-мол.] було найтяжче. Хвороба передалася на ноги — те, що сьогодні називається остеомієлітом. Батьки робили усе можливе, щоб врятувати своїх дітей”. Джозефу зробили експериментальну операцію, що зберегло йому ногу і врятувало життя.

• У березні 1832 року, коли усиновлені Джозефом і Еммою Сміт близнюки захворіли на кір, а Джозеф з Еммою намагалися робити все можливе, щоб подбати про хворих на кір близнюків, “до них у дім увірвався натовп погромників, які витягли Джозефа з дому, роздягнули його, жорстоко побили й облили смолою та обсипали пір’ям”. Кілька днів по тому один з близнюків помер через ускладнення захворювання на кір, можливо, спричинене через стрес від того нападу.

• Наприкінці 1820-х років пандемія холери вкрила усю землю. Значна частина першого випуску церковної газети Evening and Morning Star була присвячена пандемії. “Друкар Церкви, Уільям В. Фелпс, проголосив: “Якщо будь-коли зараза у темряві й ходила, а моровиця нищила опівдні, то зараз саме такий час, — сказав Тарлі. — У наступному випуску він проголосив: “Якщо добре подумати, то з часу потопу Господь не посилав таку пошесть і руйнування на всю землю одночасно, але холера дає переконливий знак і змушує світ задуматися про те, що вона це зробить”. Тарлі сказав, що ця хвороба змусила членів Церкви страждати протягом десятиліть. Під час табору Ізраїля, який також називався табором Сіону, Джозеф Сміт та інші були вражені цією хворобою, і в результаті померло 13 учасників табору Сіону.

• У 1839 році, коли Джозеф Сміт та інші перші святі останніх днів оселилися в Наву, їх вразила малярія — хвороба, яку Центри з контролю та профілактики захворювань у США називають “однією з найсерйозніших проблем зі здоров’ям по всьому світу”. Тарлі сказав, що Джозеф разом зі своєю дружиною Еммою перетворили свій дерев’яний будиночок на лікарню для хворих, ризикуючи власним здоров’ям.

• Наприкінці 1840-х і більшу частину 1850-х років холера вражала членів Церкви, особливо загони, які подорожували до Долини Солоного озера, щоб там об’єднатися з першими святими останніх днів. Щоб зменшити виникнення спалахів або запобігти їм, Президент Церкви Бригам Янг написав до “керівника, відповідального за імміграцію і наказав йому перенаправити загони подалі від Нового Орлеану до східних портів, або настановити їх подорожувати у ті пори року, коли холера не поширювалася”, — сказав Тарлі.

• Під час пандемії грипу 1918 і 1919 років Церква вжила заходів, щоб запобігти поширенню хвороби, включно з відміною зборів або зміною формату їх проведення. Перше Президентство наставляло сім’ї подбати про себе, де це можливо, тим самим звільняючи працівників Червоного хреста для допомоги іншим. “На початку 1912 року провідники Церкви почали впроваджувати зміну однієї причасної чаші, що було традицією із часу заснування Церкви, на індивідуальні причасні чашки, але місцеві зібрання не дуже поспішали впроваджувати цю настанову. Пандемія грипу пришвидшила цю зміну”, — сказав Тарлі.

• В середині 20-го століття поліомієліт вразив багатьох, у тому числі й Бойда К. Пекера, який пізніше став президентом Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Він страждав від наслідків хвороби протягом всього життя. У 1956 році Перше Президентство видало лист, в якому заохочувалося вакцинації місіонерів. В останньому абзаці Президент Девід О. Мак-Кей, президент Стівен Л. Річардс і президент Дж. Рубен Кларк написали: “За останні роки стався ряд трагічних випадків захворювання поліомієлітом в місіях, і ми впевнені, що місіонери та їхні батьки побачать мудрість у вживанні будь-яких запобіжних заходів для уникнення подібних трагедій”.

• У 1976 році, коли епідемія “свинячого” грипу охопила увесь світ, Перше Президентство видало ще одну директиву, заохочуючи членів Церкви ретельно обмірковувати потенційні переваги і ризики вакцинації. В останньому абзаці вони написали: “Через складний характер цієї кампанії з імунізації та пов’язані з нею витрати, у місцевих районах шукають волонтерів для проведення вакцинації. Кваліфікованих членів Церкви, які мають таке бажання, заохочують проводити служіння в громаді, щоб допомогти з реалізацією цієї кампанії імунізації проти грипу”.

• У 1978 році Перше Президентство видало директиву, в якій висловлювалося занепокоєння через те, що деякі батьки не вакцинували своїх дітей проти дитячих хвороб. Перше Президентство написало: “Звіти про те, що велика кількість дітей не вакцинується проти дитячих хвороб, яких можна запобігти, викликають у нас глибоке занепокоєння. … Ми закликаємо членів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів захищати своїх дітей шляхом імунізації”.