Джозеф Сміт

Джозеф Сміт був засновником і першим Президентом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів (мормони). Разом з п'ятьма товаришами 6 квітня 1830 року він офіційно організував Церкву у Фейєтті, штат Нью-Йорк. Джозеф Сміт очолював Церкву до дня своєї мученицької смерті 27 червня 1844 року. Під його проводом кількість членів Церкви зросла з шести до понад 26000 людей.

У середині 19-го століття мер Бостона, відомий на всю країну письменник і публіцист Джозайя Куінсі, писав: — “У майбутньому хтось можливо запитає - хто з великих американців вплинув на свідомість і долю своїх співвітчизників більшеніж будь-яка інша людина на цьому континенті? І, як би абсурдно це не здавалося декому, доволі ймовірно, що відповіддю на це запитання буде - Джозеф Сміт, мормонський пророк!”

Джозеф Сміт молодший народився 23 грудня 1805 року в Шароні, шт. Вермонт, всім'їДжозефа Сміта і Люсі Мак Сміт. Народжений у бідній фермерськійсім'ї він бувп'ятимз 11 дітей, двоє з яких померли у дитячі роки. Оскільки набуття освіти було розкішшю, якої родина не могла собі дозволити, Джозеф навчався у школі лише три роки. Разом зі своїми братами і сестрами він набував знань переважно вдома з сімейної Біблії.

Один з друзів Джозефа, Парлі Пратт, описав його зовнішність такими словами: -"Зростом у 6 футів (183 сантиметри), ладно складений, міцний і жвавий; світлошкірий, світловолосий, блакитноокий, борода в нього росла негусто”. Маючи “природну життєрадісність”, Джозеф любив гратися з дітьми або боротися і “перетягувати палку”, міряючись силою. Один зі святих останніх днів, який відвідав Джозефа у Кертленді, шт. Огайо, писав: “Він не був достеменно схожим на Божого пророка, як я його собі уявляв. Натомість… Це був дружній, радісний, милий, приємнийчолов'яга. Моє серце одразу ж сповнилося симпатією до нього”.

У 7-річному віці Джозеф захворів на черевний тиф під час місцевої епідемії. І хоча через два тижні він одужав, важка інфекція вразила кістку на його нозі. Коли спроби видалити інфекцію виявилися марними, лікар почав наполягати на ампутації ноги. Мати Джозефа переконала лікаря зробити ще одну операцію і він видалив вражену інфекцією кістку без анестезії або належних санітарних умов. Джозеф відмовився бутиприв'язанимдо ліжка чи випити спиртне, щоб пригамувати біль, і витерпів усю операцію на руках у свого батька. Протягом наступних трьох років Джозеф ходив на милицях і потім все своє життя ледь помітно шкутильгав, однак загалом він зцілився.

Джозеф Сміт одружився на Еммі Гейл 18 січня 1827 року. Їхній шлюб тривав 17 років. За цей час вони стали батьками 11 дітей, двох з яких всиновили. Перші троє дітей Джозефа і Емми померли у перші години після народження. У 1831 році вони всиновили близнюків, один з яких, хлопчик, помер, не доживши до однорічного віку. Протягом наступних 12 років Емма народила ще шість синів, четверо з яких вижили, а наймолодший народився черезп'ятьмісяців після смерті Джозефа.

Збентежений щодо питань релігії під час релігійного заворушення у штаті Нью-Йорк, де він жив у 1820 році, 14-річний Джозеф прочитав уривок з Нового Завіту і пішов до гаю помолитися на самоті. Джозеф свідчить, що йому явилися Бог і Ісус Христос. Він писав: -“Я побачив прямо над головою стовп світла, яскравішого за сонце, і спускаючись повільно з неба, це світло впало на мене”. У цьому світлі він побачив двох Осіб. Один з Них звернувся до Джозефа, називаючи йогоім'я указав на іншого і сказав: “Це Мій Улюблений Син, слухай Його!” Члени Церкви називають цю подію “Першим видінням”. Воно назавжди змінило Джозефа Сміта і стало ключовою доктриною вірувань святих останніх днів. З нього розпочалася робота відновлення Церкви Ісуса Христа на землі.

Джозеф Сміт, можливо, більше за все відомий, як перекладач Книги Мормона. Ще одного свідчення про Ісуса Христа. Члени Церкви вірять, що Джозефа було приведено на пагорб біля Пальміри, шт. Нью-Йорк, де він отримав давній літопис від ангела на ім’я Мороній. Літопис, вигравіюваний на золотих пластинах, містив історію народу, який жив на Американському континенті за часів Христа. Джозеф переклав пластини приблизно за 3 місяці і Книгу Мормона було вперше видано в Нью-Йорку Е.Б. Грандіном у 1830 році.

Народжений у родині фермера, Джозеф працював як редактор, підприємць і бізнесмен. За роки свого керівництва новоствореною Церквою, Джозеф організував міжнародну місіонерську програму і заснував одну з найбільших на сьогоднішній день жіночу організацію у світі — Товариство допомоги. Під його керівництвом були зведені три міста і два храми, і уся ця діяльність супроводжувалась жорстким переслідуванням із боку натовпів вороже налаштованих місцевих людей, які зрештою і вигнали членів Церкви з усіх трьох міст, заснованих Джозефом.

Оскільки, незважаючи на численні й постійні звернення до федерального уряду, релігійні та цивільні права святих, як американських громадян, були знехтувані, провідники Церкви у січні 1844 року запропонували висунути Джозефа Сміта кандидатом на пост Президента Сполучених Штатів. У травні на з’їзді в Наву, шт. Іллінойс, його кандидатуру було офіційно затверджено. В його політичній платформі наголошувалося на необхідності урядового втручання заради дотримання релігійних і цивільних прав осіб, що зазнають переслідування. Але не судилося, Джозефа і його брата було вбито вороже налаштованим натовпом у червні того ж року. Цим завершилися нетривалі перегони Джозефа у боротьбі за політичну посаду.

27 червня 1844 року Джозефа і його старшого брата Гайрума було застрелено бандою озброєної черні числом від 150 до 200 чоловік. Вбиті знаходилися під вартою у в’язниці в Іллінойсі, куди були кинуті через хибні звинувачення у заколоті та зраді державі, після того, як добровільно передали себе до руки закону. Джозефу було 38 років, Гайруму - 44. 28 червня тіла Джозефа і Гайрума були підготовлені до поховання і виставлені до прощання, щоб близько 10000 людей могли їх провести в останню путь, а наступного дня таємно поховані, щоб уникнути подальших нападів ворогів або опоганення могил.

Сьогодні кількість членів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів сягає понад 14 мільйонів. Святі останніх днів шанують Джозефа Сміта як пророка так само, як шанують і біблійних пророків, таких як Мойсей чи Ісая.