• Святі останніх днів розглядають земне існування як частину вічного існування: від передземного життя там, де духи всіх людей жили з Небесним Батьком, і до майбутнього життя в Його присутності, де буде відбуватися постійне зростання, навчання й удосконалення.
• Життя на землі вважається станом випробування, під час якого чоловіки і жінки випробовуються й перевіряються і де здобувають досвід, який здобути ніде більше не можливо.
• Святі останніх днів вірять, що Небесний Батько знав, що люди будуть робити помилки, тому дав Спасителя, Ісуса Христа, Який мав взяти на Себе гріхи світу. І хоч деякі з дарів (воскресле тіло, безсмертя) є безумовними завдяки Спокуті, від чоловіків і жінок очікується, що вони будуть каятися у своїх гріхах і намагатимуться жити у більшій гармонії з ученнями Христа, щоб продовжувати вдосконалюватися й досягнути свого потенціалу в наступному житті.
• Для членів Церкви фізична смерть на землі є не кінцем, а є початком наступного кроку в плані Небесного Батька для Його дітей. Смертю не закінчуються стосунки з дорогими нам людьми. Сім’ї можуть бути разом вічно, а не тільки в цьому житті. Члени сім’ї, які приймають Спокуту Ісуса Христа і наслідують Його приклад, можуть бути разом вічно завдяки священним обрядам запечатування, які виконуються у святих Божих храмах.
• Доктрина святих останніх днів навчає, що після воскресіння усі будуть суджені і винагороджені за те, що зробили в житті. Ті, хто гідні повернутися у присутність Бога і Христа, стають спадкоємцями Божими і співспадкоємцями Христу (див. Римлянам 8:17) всього, що має Батько. Вони повернуться жити з Небесним Батьком та зі своїми сім’ями.
• Ті, хто вибирає не йти за Небесним Батьком і Ісусом Христом, отримають нагороду за зроблене ними в цьому житті, але вони не матимуть слави життя у присутності Бога.