Комісія у справах цінних паперів і бірж США так визначає зловживання довірою:
Зловживання довірою людей можна кваліфікувати як махінації з вкладанням коштів, жертвами яких стають групи, які можна легко розпізнати, наприклад, релігійні чи етнічні громади, люди похилого віку або певної професії. Зловмисники, що пропонують шахрайські схеми, як правило, належать до цих же груп—або вдають із себе таких. У цих групах вони часто заручаються підтримкою з боку шанованих керівників громади або релігійних провідників, щоб поширювати інформацію про такі схеми, переконуючи тих людей, що обманне вкладання коштів є розумним і поширеним по всьому світу. Багато разів такі керівники й провідники ставали мимовільними жертвами хитрощів цих зловмисників.
Такі афери підривають довіру і шкодять дружбі, що існують в групах людей, які мають щось спільне. Через те, що в багатьох групах є тісна згуртованість, для інспекторів чи правоохоронців може бути важко виявити серед них шахрайські дії. Часто жертви не звертаються до правоохоронних органів або не шукають юридичної допомоги, натомість вони намагаються щось зробити у своїй групі. Особливо це стосується випадків, коли шахраї використали у своїх цілях шанованих керівників громади або релігійних провідників, аби переконати інших приєднатися до такого вкладання коштів.
Дехто з членів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, як і ті, хто належать до інших віросповідань та добре згуртованих громад, ставали жертвами такого типу шахрайства. Іноді злочинцями є і самі члени Церкви. Членів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів навчають бути чесними у своїх справах з іншими людьми, а на тих, хто виявляється винним в шахрайських діях, може бути накладено найсуворіше церковне покарання, у т.ч. й відлучення від Церкви. Оскільки деякі нечесні люди зловживають довірою, роблячи жертвами людей, які входять в їхні ж релігійні групи, провідники Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів чітко і часто застерігали членів Церкви про такі афери.
У лютому 2008 р. Перше Президентство Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів написало лист, який мав бути прочитаний на зборах усіх мормонських громад у Сполучених Штатах і Канаді; у ньому було сказано:
Повідомлення про шахрайські схеми і нерозумне вкладання коштів підказало нам знову дати членам Церкви пораду, щоб вони розсудливо вели свої фінансові справи.
Нас турбує, що дехто з членів Церкви не звертає уваги на вказівку, яку ми часто повторюємо,—підготуватися і жити у межах свого бюджету, уникати споживчих кредитів і заощаджувати на “чорний день”. Слід також звернути увагу і на те, щоб розсудливо вкладати кошти у надійні й стабільні фінансові установи. Ми також занепокоєні тим, що є люди, які використовують довірливі стосунки, щоб вдатися до ризикованих, а то навіть і шахрайських схем вкладання коштів і ведення справ.
Хоч будь-яке вкладання коштів має в собі елемент ризику, однак цього ризику можна уникнути, якщо дотримуватися наведених далі розумних і перевірених часом принципів: по-перше, уникати зайвого боргу; по-друге, перш ніж вкладати кошти, звернутися за порадою до кваліфікованого і дипломованого спеціаліста у галузі фінансів; і, по-третє, бути мудрими.
Ми закликаємо провідників регулярно навчати цих принципів і наголошувати на їх важливості.
Крім того, церковні провідники за інших обставин, у т.ч. і на зборах місцевих церковних громад, упродовж років постійно попереджали членів Церкви про небезпеки ризикованого вкладання коштів і шахрайства. Далі наведено кілька уривків з виступів провідників Церкви в минулому, що стосуються цього питання:
Джозеф Б. Віртлін, “Земні борги, небесні борги”, Ліягона, трав. 2004, сс. 4043.
Час від часу ми чуємо історії про пожадливість та егоїзм, які викликають у нас великий сум. Ми чуємо про шахрайство, невиконання своїх фінансових зобов’язань, фінансові оборудки і банкрутства. … Ми—люди чесні. Ми вважаємо, що треба чесно сплачувати свої борги і бути чесними у всіх своїх справах з іншими людьми.
Joseph B. Wirthlin, “Personal Integrity,” Ensign, May 1990, 30
Оскільки ми отримали Духа Господнього, щоб відрізняти добро від зла, нам необхідно завжди вибирати добро. Нам не слід давати ввести себе в оману, навіть якщо шахрайство, обман, хитрощі і двоєдушність у світі, здається, часто є прийнятними. Брехня, крадіжка та обман зустрічаються повсюдно. Цілісність, тобто тверде дотримання найвищих моральних і етичних норм, є необхідною рисою в житті справжнього святого останніх днів.
M. Russell Ballard, “Keeping Life’s Demands in Balance,” Ensign, May 1987, 13
“Не існує легких шляхів досягнути фінансової безпеки. Не довіряйте свої гроші іншим, поки ретельно не оціните будь-яку пропозицію вкладання коштів. Наші люди втрачають так багато грошей, довіряючи свої кошти іншим. На мою думку, у нас в житті ніколи не буде балансу, поки наші фінанси не будуть надійно контролюватися”.
Dallin H. Oaks, “Brother’s Keeper,” Ensign, Nov. 1986, 20
Шахрайство—це рідний брат крадіжки; шахрайство добивається свого, кажучи неправду про той чи інший важливий факт у веденні якоїсь справи. Аферисти жвавою розмовою та втиранням в довіру обманюють своїх ближніх, підбиваючи їх вкладати кошти, при цьому вони знають, що справа набагато ризикованіша, ніж вони про це наважуються повідомити. Шахрайство важко довести, тому й важко знайти винуватця, щоб покарати. Але неспроможність людських законів не звільняє злодіїв від Божих законів. Хоч за їхній метод злодійства вони можуть бути й не покарані в цьому житті, усе ж хитромудрі крадії у білих комірцях та у краватках зрештою таки будуть розпізнані й покарані за вчинене”.
Marvin J. Ashton, “Be of Good Cheer,” Ensign, May 1986, 66
Сучасні пророки з усією ясністю благали нас уникати схем “швидкого збагачення”, щоб потім нам не відчувати серцевого болю від перебування у фінансовій залежності. Можливо, ми не сказали достатньо про той факт, що надто багато хто з нас у миті, коли мріє про розкіш, вже сіє зерна своєї економічної катастрофи. Потім пізніше, коли багато втрачено, ми вважаємо винними тих, хто займався з нами тим же. Важко бути у гарному настрої, коли нашим компаньйоном є самообман. Коли ми готові підставити себе вітрам і штормам шахрайства і афери, нам не слід дивуватися, якщо нас валить з ніг боргова хвороба. Упродовж років, слухаючи тих, хто страждав від втрати великих коштів, я багато разів чув, як багато з них заявляли: “Мене збили з толку”. Часто моє серце, мій розум і Дух так і підказували сказати їм: “Так, збили, але тільки ви самі себе”. Нам всім потрібно бути обережними і дивитися, щоб нас не збили з толку наші думки й потайні пріоритети. Самообман дозволяє нам у своїх провалах винуватити інших.
James E. Faust, “Integrity, the Mother of Many Virtues,” Ensign, May 1982, 47
Плоди старанної праці та ощадливості можна належним чином надійно вкладати. Законне, надійне вкладення може принести такий дохід, який можна отримати завдяки рокам важкої праці; і ризик існує в усьому, що ми робимо. Але до вкладень, які є дуже ризикованими і до яких людей підбивають непевними, неясними обіцяннями та надмірними прибутками, необхідно поставитися дуже обережно. Провідники Церкви уже давно застерігали проти спекуляції. Бригам Янг сказав: “Якщо Господь щось і відкрив мені, то Він відкрив мені, що старійшини в Ізраїлі повинні облишити спекуляцію і взятися за виконання обов’язків у своєму покликанні”.
Свого часу президент Нейтан Елдон Теннер сказав: “При вкладанні коштів у якусь справу необхідно бути абсолютно впевненими, що це ніяким чином не загрожує безпеці сім’ї. Не вкладайте кошти у спекулятивні і ризиковані справи. Дух спекуляції може сп’янити. Багато щасливих доль було стерто завдяки неконтрольованому бажанню накопичувати більше і більше. Давайте вчитися на минулому горі та уникати того, що може поневолити наш час, сили і просто здоров’я через ненажерливе прагнення здобувати більше матеріального майна”.
Marvin J. Ashton, “This Is No Harm,” Ensign, May 1982, 9
Неправда може бути успішно передана без слів. Іноді обманути можуть кивок голови чи пауза. Рекомендація вкласти кошти в сумнівні справи, внесення неправдивих даних у фінансові документи, лестощі або відмова повідомити всі факти, що стосуються справи,—це лише кілька способів обманути.
Уникайте тих, хто хоче, щоб ви негайно прийняли рішення або тут же віддали гроші. Усі варті уваги можливості вкласти кошти вимагають неквапливості й ретельного аналізу. Ми повинні зібрати всі доступні факти і добре їх зважити, а вже потім прийняти рішення, яке б якнайкраще задовольняло інтереси всіх. Коли виникають якісь надзвичайні моменти і ситуації, у прийнятті рішення важливу роль повинна відігравати цілісність людини. У випадках, коли не дуже ясно, чи є якісь дії правильними, особиста чесність дасть нам бути проникливими і відкриє важливі моменти чи факти стосовно цієї справи, про які інші можуть і не знати. Цілісна людина буде допомагати іншим бути чесними. Цілісна людина буде ставити запитання і давати відповіді, які є точними. Цілісність дає нам можливість, так би мовити, виплисти на курс праведної особистої поведінки ще задовго до того, як настане час діяти.
Мудрий не дозволить собі стати жертвою безсовісних людей через свою, сказати б так, гордість. Часто людей ошукують, бо ця їхня, сказати б так, гордість заважає їм поставити завпитання чи пошукати додаткову інформацію. Часто, боячись заплутатися у справі чи виставити себе невігласом, імовірний клієнт ствердно киває головою, а насправді не розуміє, про що це так жваво щебече йому продавець. “Що це означає?” “А які тут ризики?” “Які є небезпеки?” “Яка історія цієї компанії?” “Які у вас є докази її надійності?”—ось які питання слід ставити. Якщо той, хто вам щось пропонує, недбайливо кидає прості, але не вловимі за змістом слова, такі, як: “перешкоди”, “дах”, “звільнення від податку”, “щорічна рента”, “прикриття”, “неоподаткований”, “ізольований” і “допускається затримка”, вам необхідно бути більш обережними.
Якщо виважене рішення не можна прийняти, виходячи з власного досвіду, тоді необхідно звернутися за порадою до знаючих і надійних консультантів. Пропозиції, які не можуть почекати чи бути розглянутими, не гідні уваги.
“Protecting Family Finances by Avoiding Fraud,” Ensign, June 2008
(Див. усю статтю за посиланням вище).
Ці застереження провідників Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, що звучали у минулому, чітко передавали членам Церкви думку про те, що загроза зловживання довірою людей є реальною. Ця порада, яку виголошували провідники Церкви по всьому світу, часто повторюється і пристосовується на місцевому рівні як у вигляді настанови на загальних зборах, так і у вигляді порад, які даються людям особисто, а також сім’ям, місцевими провідниками, які служать на безоплатній основі.