13 січня 2016 року артистка Ліндсі Стерлінг в програмі HuffPost Live описала свою віру так: “Віра — це головна складова мого життя, яка допомагає залишатися собою в мінливому світі”. Потім вона розповіла, як її фани реагують, коли дізнаються, що вона член Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів (мормони): “Кожного разу, коли я говорю про це, цікаво [бачити] хвилю коментарів від — “Ти молодець”, “Господь — добрий”, до таких: “О ні, ти мені подобалася, поки я не почув про це”, — каже Стерлінг. — Це трохи сумно, що розмови про віру призводять до таких великих розбіжностей у поглядах”[1].
Хоча ці розбіжності викликають занепокоєння, проте вони не настільки великі, як може здаватися. Людям можуть просто не подобатися висловлювання на релігійну тематику, і ці люди не обов’язково мирські. Все ж згідно з дослідженням відомого Pew Research Center “не релігійні” (ті, хто офіційно не належать до якоїсь релігії) “стають все більш мирськими”. Лише 38% респондентів, які народилися між 1990 і 1996 роками, кажуть, що релігія важлива в їхньому житті. Однак варто відзначити, що 61% всіх “не релігійних” все ж таки вірить у Бога[2].
Згідно з проведеним дослідженням, тільки чверть чи навіть менше чверті покоління нового тисячоліття читає писання та молиться хоча б раз на тиждень, або ж покладається на релігійні вчення в пошуках морального скерування. Якщо це справді так, то ми можемо припустити, що більшість з того, що вони розуміють про організовану релігію — це лише ази, а причиною цього є брак релігійного досвіду. Їхнє знання про релігію здебільшого поверхневе.
Зрозуміти релігію та її мотиви тим, хто не належить до Церкви, найкраще допоможе впевненість людей віри у своєму віросповіданні та здатність пояснювати свої віровчення настільки просто, щоб їхнє свідчення було легко зрозуміти. Швидше за все це приведе нас до того, що один письменник називає “доброчесним циклом діалогу й важкою роботою зі встановлення справжнього порозуміння та стійких домовленостей”[3]. Та все ж справжнє розуміння релігії сягає набагато далі звичайного описання вірування; воно переважно зосереджується на стосунках, добрих вчинках і довірі, які є наслідком відповідного стилю життя.
Зміна ролей та чітке формулювання вірування
Ми часто сприймаємо незнайоме, як щось дивне чи навіть страшне; тож не треба дивуватися тому факту, що більшість з тих, хто не має формального релігійного досвіду, вважатиме не лише організовану релігію чимось неважливим, але й також саме проголошення віри нерозумним та дещо загрозливим.
Можливо, можна зменшити непорозуміння і збільшити повагу, якщо обидві сторони частіше будуть мінятися ролями — те, що Джонатан Сакс описує як “поставити себе на місце тих, ким ти нехтуєш, кого жалієш чи просто не розумієш”[4]. Як воно — бути не таким? Чому вони думають те, що думають, і роблять те, що роблять? Без справжнього знайомства з ними ми не можемо пізнати їхні вірування, їхню культуру і їхній досвід.
Сказане Расселлом Мором, головою Південної баптиської конвенції Комітету етичної і релігійної свободи, про тих, хто не погоджується з християнами в питаннях сімейних цінностей, також стосується багатьох тих, хто не розуміє, як люди можуть жити за релігією в повсякденному житті. “[Вони] не належать до таємної змови, неначе супер-лиходії з мультфільмів, що збираються в таємному місці й задумують чинити щось зле. Вони так само, як і всі ми, шукають шлях, що здається їм правильним. Ми мусимо любити тих, хто не погоджується з нами, а також тих, хто сприймає нас як фанатиків. Вони не є нашими ворогами”[5]. І Деніель Марк з Комітету міжнародної релігійної свободи Сполучених Штатів додає: “Є багато істини в поширеній думці, що якби люди краще познайомилися одне з одним, вони поважали б одне одного набагато більше”[6].
Але налагодження порозуміння між віруючими і мирськими людьми всіх типів потребує більш, ніж просто зміни ролей і здатності бачити людське в іншій людині. Чітке висловлювання того, у що, чому і як вірять та що роблять, здатне відіграти вирішальну роль.
Кожен з нас має свій стиль мислення, спілкування та дії, притаманний лише нам і вплетений у полотно нашого повсякденного життя. Часто цей стиль є настільки звичним та знайомим для нас, що ми думаємо, ніби кожен розуміє нашу систему вірувань, лексику і мотиви наших дій. Однак це може бути не так просто. Кожен вірянин знає, що світ релігійних традицій величезний та багатогранний, і може знадобитися все життя, щоб повністю зрозуміти його навіть релігійним людям.
Президент Дітер Ф. Ухтдорф, з Першого Президентства Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, навчає, що ті, хто “припиняє ставити питання, припиняє думати, припиняє обмірковувати” можуть “перешкоджати” отриманню скерування з небес[7]. Тож у випадку з вірянами ми маємо дивитись вгору і в себе та поставити запитання собі, чи ми знаємо достатньо про наші вірування і діяльність, аби чітко пояснити їх незнайомцям і друзям. Чи ми спроможні, як сказав апостол Петро: “завжди готовими бу[ти] на відповідь кожному, хто в [н]ас запитає рахунку про надію, що в [н]ас?”[8].
Ми маємо розповідати про наші вірування і думки одне одному та іншим людям, пам’ятаючи слова Мора, що слід “чітко заявляти про те, що ми самі колись усвідомили”[9]. Наприклад, вірування в те, що шлюб має бути між чоловіком і жінкою, для багатьох вже більше не є очевидним[10]. Розуміючи, що не кожен думає чи вірить в те, у що віримо ми, провідники святих останніх днів надали джерела, які пояснюють божественний інститут шлюбу (див. такжо - "План щастя"). Церква також бере участь у конструктивному діалозі з тими, хто відстоює права гомосексуалістів, і в 2015 році це завершилося прийняттям важливого закону в Юті, який захищає релігійну свободу і запобігає дискримінації в житлових питаннях та працевлаштуванні.
Понад усе ми маємо пам’ятати мудрість апостола Павла з Нового Завіту, який радив святим новозавітного часу бути впевненими, що їхнє вчення викладається “завжди ласкав[о], [і] приправлене сіллю”[11].
———————————————
[1] “What Happened When This Famous Musician Opened Up About Her Mormon Faith,” Huffington Post, Jan. 13, 2016, http://www.huffingtonpost.com/entry/lindsey-stirling-mormon
[2] “U.S. Public Becoming Less Religious,” PewForum.com, Nov. 3, 2015, http://www.pewforum.org/2015/11/03/u-s-public-becoming-less-religious/.
[3] Thomas L. Friedman, “The Age of Protest,” nytimes.com, Jan. 13, 2016, http://mobile.nytimes.com/2016/01/13/opinion/the-age-of-protest.html?_r=0.
[4] Rabbi Jonathan Sacks, Not in God’s Name: Confronting Religious Violence, 183.
[5] Russell Moore, Onward: Engaging the Culture without Losing the Gospel, 182.
[6] “Religious Freedom Expert Praises Church’s Family Home Evening Program,” http://www.mormonnewsroom.org/article/religious-freedom-expert-church-family-home-evening-program.
[7] Dieter F. Uchtdorf, “Acting on the Truths of the Gospel of Jesus Christ,” Jan. 2012, https://www.lds.org/broadcasts/article/worldwide-leadership-training/2012/01/acting-on-the-truths-of-the-gospel-of-jesus-christ?lang=eng.
[8] 1 Петра 3:15.
[9] Russell Moore, Onward: Engaging the Culture without Losing the Gospel, 221.
[10] http://www.pewforum.org/2015/07/29/graphics-slideshow-changing-attitudes-on-gay-marriage/.
[11] Колоссянам 4:6.