Вступ
У 1995 р. Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів опублікувала документ “Сім’я: Проголошення світові”, в якому стосовно шлюбу заявляє про такі істини:
“Ми, Перше Президентство і Рада Дванадцятьох Апостолів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, урочисто проголошуємо, що шлюб між чоловіком і жінкою встановлено Богом і що сім’я є центральною частиною Творцевого плану для вічної долі Його дітей. …
Сім’ю встановлено Богом. Шлюб між чоловіком і жінкою є невід’ємною частиною Його вічного плану. Діти мають право народжуватися в лоні шлюбу і виховуватися батьком і матір’ю, які з цілковитою вірністю шанують шлюбні обітниці”[1].
З часу публікації цієї заяви інституту шлюбу було кинуто багато викликів. Серед найсерйозніших з них було визнання урядами кількох країн та деяких штатів і провінцій того, що одностатевий шлюб---формальний союз між двома особами однієї статі---є еквівалентним традиційному шлюбу. Однак Божі цілі для встановлення шлюбу не змінилися. Даний документ має за мету, по-перше, підтвердити заяву Церкви про те, що шлюб є законним союзом чоловіка і жінки.
По-друге, підтвердити, що Церква має єдину незмінну норму щодо статевої моралі: інтимні стосунки є прийнятними для Бога тільки між чоловіком і дружиною, які одружені.
По-третє, заявити, чому саме Церква захищає шлюб між чоловіком і жінкою як питання морального обов’язку. Протидія Церкви одностатевим шлюбам обумовлена її доктриною і вченнями, а також її занепокоєнням тим, як одностатеві шлюби вплинуть на свободу віросповідування, суспільство, сім’ї та дітей.
По-четверте, цей документ призначений підтвердити, що члени Церкви повинні розглядати питання одностатевих шлюбів виважено та чемно і мають ставитися до всіх людей з любов’ю та гуманністю.
Життєво важливе значення шлюбу
Шлюб є священним і був встановлений Богом ще до заснуванням світу. Ісус Христос підтвердив божественне походження шлюбу: “Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей, “створив їх чоловіком і жінкою”? І сказав: “Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї,---і стануть обоє вони одним тілом”[2].
Від самого початку священна природа шлюбу була тісно пов’язана з силою породження. Створивши Адама і Єву, Бог повелів їм: “Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю”[3]. І вони народили дітей, створивши першу сім’ю. Тільки чоловік і жінка разом мають природні біологічні здатності зачинати дітей. Ця сила породження---створювати життя і приводити Божих духовних дітей у світ---є даною від Бога. Неправильне використання цієї сили підриває інститут сім’ї [4].
Упродовж тисячоліть міцні сім’ї служили фундаментальним інститутом для передачі майбутнім поколінням моральної сили, традицій та цінностей, які підтримують цивілізацію. У 1948 р. народи світу видали документ “Універсальна декларація з прав людини”, в якому проголошено, що “сім’я є природним і основним осередком суспільства”[5].
Шлюб---це набагато більше, ніж договір між особами щодо затвердження їхніх почуттів і виконання взаємних зобов’язань. Скоріше, шлюб є життєво важливим інститутом для виховання та навчанні дітей, щоб вони могли стати відповідальними дорослими. Упродовж віків уряди всіх видів визнавали і затверджували шлюб, як основний інститут у збереженні соціальної стабільності та увічнення самого життя. Незалежно від того, були шлюби виконані як релігійний обряд чи як цивільна церемонія, майже в кожній культурі шлюб був захищений і схвалювався урядами, щоб насамперед зберегти й розвивати цей інститут, який є найважливішим для виховання дітей та навчання їх моральних цінностей, які підтримують цивілізацію.
Це правда, що деякі пари, вступаючи у шлюб, не матимуть дітей---чи то за вибором, чи то через безпліддя. Тим не менш, особливий стан перебування у шлюбі тісно пов’язаний як із невід’ємними силами і обов’язками породження, так і з природними відмінностями між статями. Тоді як одностатевий шлюб є інститутом, більше не пов’язаним зі статтю---із самою біологічною суттю та природними особливостями чоловіка і жінки. І це відділяє такий шлюб від його основної ролі у створенні життя, у вихованні шанованих віками цінностей і зміцненні з покоління в покоління сімейних уз.
В останні десятиліття високий відсоток розлучень і народження дітей поза шлюбом призвели до виключно великої кількості матерів-одиначок і батьків-одинаків. Багато хто з них виховали зразкових дітей. Однак глибші дослідження показали, що в цілому чоловік і дружина, об’єднані в люблячому відданому шлюбі, як правило, забезпечують ідеальне середовище для захисту, виховання й зростання дітей[6]. І це частково відбувається завдяки різнобічним сильним сторонам, які чоловіки і жінки виявляють в силу їхньої статі. Один видатний учений-дослідник сімейного життя написав:
“Сукупність доказів суспільствознавства підтримує ідею, що батьківство, яке розрізняється за статтю, є важливим для розвитку людини і що внесок батьків у виховання дітей є унікальним і незамінним. … Взаємодоповнюваність чоловічого і жіночого стилів виховання є вражаючою і має надзвичайно велике значення для загального розвитку дитини”[7].
Зважаючи на тісний взаємозв’язок, який вже довго існує між шлюбом, продовженням роду, статтю та батьківством, одностатевий шлюб не може розглядатися просто як надання йому нового “права”. Таке перевизначення самої природи шлюбу потягне за собою далекосяжні наслідки. Воно позначає фундаментальну зміну в інституті шлюбу таким чином, що це протирічить Божим цілям для Його дітей та шкодить довгостроковим інтересам суспільства.
Загрози шлюбу і сім’ї
У наш час традиційний шлюб та сім’я, визначені як цілісний шлюб між чоловіком й жінкою з дітьми, піддається постійним нападкам, що призводить до згубних наслідків. У 2012 р. 40% всіх народжених дітей у Сполучених Штатах були народжені незаміжніми матерями[8]. Більше 50% дітей, яких народили матері віком до 30 років, були позашлюбними. Більш того, починаючи з 1980-х років кількість шлюбів неухильно зменшується. Усе це не провіщає нічого хорошого для розвитку підростаючого покоління.
Широкий спектр соціальних хвороб зробив свій внесок в ослаблення шлюбу та сім’ї. Серед цих хвороб: розлучення, співжиття, народження дітей поза шлюбом, порнографія, зникання вірності у шлюбу, аборти, безробіття й бідність та багато інших соціальних явищ. Церква вже давно виступає з приводу цих питань і прагне допомагати в них своїм членам. Увага, що приділяється в цьому документі одностатевим шлюбам, не означає, що ці старі питання скидаються з рахунку.
З недавніх пір, особливо в останні роки, широкого розмаху набув рух на підтримку одностатевого шлюбу як невід’ємного або конституційного права. Судові постанови, законодавчі дії та референдуми легалізували одностатевий шлюб у багатьох країнах, штатах і судових округах. У відповідь на це багато громадських діячів та релігійних провідники різних переконань та віросповідань заявили, що таке перевизначення шлюбу викличе в подальшому послаблення цього інституту, а це призведе до негативних наслідків як для дорослих, так і для дітей[9].
Багато людей по всьому світу визнають дуже важливу роль, яку традиційний шлюб відігравав і яку він повинен і далі відігравати, якщо діти і сім’ї мають бути захищені, а моральні цінності поширюватися. Оскільки питання одностатевого шлюбу б’є в саме серце сім’ї та може значно впливати на благополуччя дітей, Церква однозначно стверджує, що шлюб повинен залишатися законним союзом чоловіка і жінки.
Незмінні моральні норми
Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів навчає, що Бог встановив чіткі моральні норми для Своїх дітей, які є підзвітними перед Ним за свою поведінку. Такі норми не можуть бути змінені з огляду на аргументацію, емоції, особисті інтереси чи думки смертних[10]. Без вищої влади Бога, як це відкрито у Писаннях і через Його пророків, світське суспільство буде рухатися з трудом і пливти за течією.
Багато захисників одностатевого шлюбу стверджують, що традиційні норми статевої моралі змінилися, і що “толерантність” вимагає, аби ці нові норми були визнані й закріплені в законі. Якщо толерантність визначати як виявлення доброти до інших та повагу до інших точок зору, то вона є важливою цінністю в усіх демократичних суспільствах. Але, як зауважив старійшина Даллін Х. Оукс: “Толерантність не вимагає відмову від якихось норм або поглядів на політичний або громадський вибір позиції. Толерантність є способом реагування на різноманітність, а не наказом прийняти її, щоб захистити від дослідження”[11].
Спаситель навчав, що ми маємо любити грішника, але не потурати самому гріху. У випадку з жінкою, яка була викрита у перелюбі, Він поставився до неї по-доброму, але застеріг “більше не грішити”[12]. Його приклад в цьому був проявом найвищої любові.
Крім аргументів на користь толерантності у перевизначенні шлюбу, ці прихильники висунули аргумент “рівності перед законом”. Однак жодний закон, прийнятий людьми, не може відхилити або скасувати моральні норми, встановлені Богом. Також не можуть закони, прийняті людьми, змінити природні, вроджені відмінності між статями або ж відкинути тісний біологічний і соціальний зв’язок між дітонародженням та шлюбом.
Як одностатевий шлюб може вплинути на свободу релігії?
Оскільки уряди легалізували одностатевий шлюб як цивільне право, вони також нав’язують й інші різноманітні норми, аби забезпечити, щоб не було ніякої дискримінації стосовно одностатевих пар. Ці норми лягають важким тягарем на совість людей та релігійні організації[13].
Закони, що стосуються одностатевого шлюбу та пов’язані з ними антидискримінаційні закони вже породили правові колізії щодо свободи слова й дій на основі релігійних переконань. Наприклад, прихильники й урядові чиновники у деяких штатах вже піддають сумніву давні права релігійних установ по усиновленню слідувати своїм релігійним переконанням і поселяти дітей лише в сім’ї, де є як мати, так і батько. У результаті католицькі благодійні організації в кількох штатах змушені були припинити надання послуг з усиновлення, бо їх змушували віддавати дітей на виховання одностатевим парам[14].
У Сполучених Штатах Перша поправка щодо свободи віросповідання проходить під тиском прихильників одностатевого шлюбу. Дехто з цих прихильників виступає за те, щоб скасувати звільнення від податків і позбавити пільг будь-яку релігійну організацію, яка не підтримує такі шлюби[15]. Перша поправка могла б захистити духовенство від примусу проводити шлюбний обряд для одностатевих шлюбів, але й інші віруючі люди вже стикалися і, ймовірно, ще будуть стикатися з юридичним тиском і санкціями. Те ж саме станеться з релігійно афілійованими організаціями та системами освіти. Наприклад, у шт. Джорджія, консультант, яка працювала за контрактом в Центрі контролю і профілактики захворювань, була звільнена, коли з’ясувалося, що вона вирішила відіслати когось, хто перебував в одностатевих стосунках, до іншого консультанта. У шт. Нью-Джерсі духовенство втратило свій безподатковий статус через відмову лесбіянській парі використати своє приміщення для їхнього весілля. Комісія з прав людини в Нью-Мексико виступила обвинувачем проти професійного фотографа за відмову сфотографувати заручини одностатевої пари. Коли у державних школах в Массачусетсі почали навчати учнів про одностатевий цивільний шлюб, апеляційний суд постановив, що батьки не мають права звільняти своїх дітей від цього навчання[16].
Подібні обмеження релігійної свободи вже стали соціальною і юридичною реальністю в кількох європейських країнах, а Європейський Парламент запропонував, щоб закони, які гарантують і захищають права одностатевих пар, мають бути встановленими як стандартні по всьому Європейському Союзі[17]. Таким чином, якщо одностатевий шлюб стає визнаним цивільним правом, з’являтються істотні конфлікти з правами віруючих і релігійна свобода обмежується.
Як одностатевий шлюб може позначитися на суспільстві?
Можливі обмеження релігійної свободи---це не єдині соціальні наслідки легалізації одностатевих шлюбів. Можливо, найбільш поширеним аргументом, який надають захисники одностатевих шлюбів---це те, що по суті вони не є шкідливими і в будь-якому випадку не впливають на інститут традиційного гетеросексуального шлюбу. “Це ж не вплине на ваш шлюб, то чого ви турбуєтеся?” є загальноприйнятою відмовкою. Хоч це, може, й правда, що легалізація одностатевих шлюбів не відразу і безпосередньо вплине на існуючі шлюби, питання в тому, як це вплине на суспільство в цілому з часом, включаючи підростаюче покоління та майбутні покоління.
Крім дуже серйозних наслідків---підривання й послаблення священної природи шлюбу, легалізація одностатевих шлюбів несе з собою багато практичних наслідків у сфері публічної політики, які будуть глибоко непокоїти батьків і суспільство в цілому[18]. Коли уряд легалізує одностатевий шлюб як цивільне право, то він майже напевно буде застосовувати й дуже багато інших норм, щоб забезпечити його дотримання. Наслідки запровадження цих норм мають вирішальне значення для розуміння серйозності потурання одностатевим шлюбам.
Найважливішим питанням державної політики має бути: “Що є найкращим середовищем для дитини і для підростаючого покоління?” Хоч деякі одностатеві пари будуть отримувати право на опіку над дітьми, усе ж традиційний шлюб забезпечує найбільш міцну й правильно встановлену соціальну ідентичність для дітей[19]. Він збільшує вірогідність того, що вони зможуть сформувати чітку статеву ідентичність, із сексуальністю, тісно пов’заною як з любов’ю, так і з продовженням роду. І навпаки, легалізоване визнання одностатевого шлюбу може з часом зруйнувати соціальну ідентичність, статевий розвиток і моральний характер дітей. Жодний діалог з цього питання не може бути повним без врахування тривалих наслідків для дітей.
Один з прикладів несприятливого впливу на дітей від набуття одностатевими шлюбами цивільного права---це неминучі обов’язкові зміни у шкільних навчальних програмах. Коли штат каже, що одностатеві союзи прирівнюються до гетеросексуальних, керівники державних шкіл повинні будуть відчувати, що вони зобов’язані підтримати цю заяву[20]. Це вже сталося в багатьох судових округах, де, починаючи з початкової школи до старших класів, дітей навчають, що шлюб можна визначити як законний союз між двома будь-якими дорослими, що визначення сім’ї є мінливим і що в деяких випадках узгоджені сексуальні стосунки є морально нейтральними[21]. Крім того, в багатьох місцевостях школи не вимагають, щоб батькам повідомляли про цей навчальний план, або ж школи не дають сім’ям можливості відмовитися від нього[22]. Такі нововведення вже викликають серйозні зіткнення між програмою світської шкільної системи і правом батьків навчати своїх дітей традиційним нормам моралі.
Упродовж усієї історії сім’я служила важливим оплотом свободи особистості. Стіни домівки забезпечують захист від згубних соціальних впливів й іноді від надмірних зазіхань уряду. За відсутності жорстокого поводження або зневажливого ставлення уряд не має право на участь у вихованні і моральному навчанні дітей вдома. Міцні незалежні сім’ї є життєво важливими для політичної і релігійної свободи.
Чемність і доброта
Церква визнає, що одностатевий шлюб і питання, з ним пов’язані, можуть викликати розбіжності й бути шкідливими. Коли члени Церкви намагаються захистити шлюб між чоловіком і жінкою, вони мають виявляти повагу, чемність і доброту до тих, хто має інші погляди.
Церква виступала за правовий захист для одностатевих пар, якщо це стосувалося “госпіталізації та медичного обслуговування, справедливих прав найму житла і працевлаштування або права на затвердження заповіту, і робила це настільки, щоб це не порушувало цілісності традиційної сім’ї або конституційних прав церков”[23]. У Солт-Лейк-Сіті, наприклад, Церква підтримувала постанови муніципалітету, щоб захистити мешканців-геїв від дискримінації у сфері житла й занятості[24].
Підтвердження позиції Церкви стосовно того, що шлюб має бути між чоловіком і жінкою, “не є підставою чи виправданням будь-якого вияву ворожості по відношенню до геїв і лесбіянок”[25]. Члени Церкви мають ставитися до всіх людей з добротою і гуманністю. Вони можуть виявляти справжню любов та доброту до гея чи лесбіянки, які є членом сім’ї, другом чи іншою людиною без потурання будь-якому переозначенню шлюбу.
Висновок
Міцні, стабільні сім’ї на чолі з батьком і матір’ю, є якорем суспільства. Коли шлюб підривається статевою плутаниною і спотворенням закладеного Богом значення шлюбу, для підростаючого покоління дітей та молоді буде все важче розвивати свої природні ідентичності чоловіків або жінок. Декому буде складніше правильно залицятися, формувати стабільні шлюби і виховувати ще одне покоління, сповнене моральної сили і розумінням призначення.
Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів разом з багатьма іншими церквами, організаціями та окремими особами буде й надалі захищати святість шлюбу між чоловіком і жінкою, тому що це є дуже важливим моральним питанням глибокого значення для нашої релігії і для майбутнього суспільства.
Останні слова в Проголошенні Церкви про сім’ю є закликом Першого Президентства і Кворуму Дванадцятьох Апостолів до світу: “Ми закликаємо свідомих громадян та відповідальних урядових службовців усього світу сприяти заходам, спрямованим на збереження і зміцнення сім’ї як фундаментальної сполуки суспільства”[26].