«Я здобула вищу юридичну освіту. Я одружилась посеред навчання на юридичному факультеті. Мій перший син народився через рік після того, як я склала адвокатський іспит та отримала ліцензію. Після народження дітей, не дивлячись на те, що ми з чоловіком обидва працювали, ми продовжували любити та виховувати їх. Це було складно, іноді неспокійно, ми були перевантажені справами та іноді втомлені. Я підтримувала його, а він підтримував мене. Сім'я була і залишається нашим головним пріоритетом. Ми з чоловіком шукали натхнення в цих виборах і періодах життя. Нам здавалося, що саме так слід чинити. Ми намагалися ставити Бога понад усе».
«З фінансової та професійної точки зору, було б доцільно відкласти народження дітей до того часу, допоки я б не відчула себе більш впевненою в кар’єрі. Ставлячи Бога понад усе, іноді ми робимо речі, яких інші не розуміють».
«Я поєднувала вагітність, народження дітей, їхнє виховання, дитячі гуртки, церковні обов'язки, підтримку чоловіка та професійну діяльність. Це було радісне поєднання багатьох аспектів мого життя, яке б я не змінила. Через те, що ми ставили Бога на перше місце, ми почувалися впевнено на нашому шляху».
«Бути матір'ю — мій найвищий пріоритет. Це моя найбільша радість. Цей пріоритет відповідає моєму сумлінному прагненню здобути освіту. Нам заповідано шукати навчання — частина якого приходить у нашому прагненні до освіти, але більшість — в нашій спрямованості як дочок Бога на материнство, де ми вчимося ставати богоподібними, розвиваючи в собі риси любові, милосердя та терпіння».
«Якими б не були наші особисті обставини, ми всі є частиною Божої сім'ї, членами земної родини, і ми готуємося стати вічними батьками». — Камілла Н. Джонсон, генеральний президент Товариства допомоги.