Минуло вже понад 30 років від часу, коли в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів почали висвячувати у священство членів Церкви африканського походження.
Це був поворотний момент в історії Церкви, який вплинув не лише на членів Церкви у Сполучених Штатах, але й на Церкву по всьому світу.
Ентузіазм, з яким цю зміну існуючого порядку повсюдно привітали члени Церкви, бло відзначено у той час багатьма виданнями. Кен Вудвард, автор статей на релігійну тематику в журналі Newsweek, написав у номері від 19 червня 1978 року:
Одкровення стало сюрпризом для пішоходів, що йшли в полудень вулицями Солт-Лейк-Сіті. Один чоловік, налаштувавши портативний приймач на хвилю церковної радіостанції, з радістю зателефонував працівникам Головного управління Церкви: “Щойно було оголошено, що чорношкірі чоловіки можуть отримати священство!” Джеймс Доусон, один з двох чорношкірих хористів славнозвісного Мормонського хору скинії, сказав своїм друзям-святим: “Моя віра зміцнилася, я дуже щасливий”.
| Temple Square is always beautiful in the springtime. Gardeners work to prepare the ground for General Conference. © 2012 Intellectual Reserve, Inc. All rights reserved. | 1 / 2 |
Повсюди радісно схвильовані білошкірі, та чорношкірі члени Церкви телефонували одне одному, сигналили автомобільними гудками на вулицях і збиралися групами, щоб обговорити оголошення, яке з’явилося так раптово після надзвичайно важливої духовної події, що сталася з тодішнім Президентом Церкви Спенсером В. Кімболом та його товаришами-апостолами у Церкві.
Журналіст Вудвард з Newsweek спрогнозував, що ймовірно наступними кроками будуть створення релігійних громад чорношкірих людей, які очолюватимуть чорношкірі старійшини.
Прогноз Вудварда справдився. Навіть у 1978 році, через десять років після того, як рух за цивільні права змінив обличчя Америки, віруючі у багатьох церквах по всій території країни фактично залишалися відокремленими. Більшість чорношкірих поклонялися з чорношкірими, а більшість білих - з білими. Небагато висвячених чорношкірих священиків проповідували білим громадам й інші форми дискримінації все ще існували протягом подальших років.
Але нічого подібного не сталося в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів. В ній ніколи не було жодного правила щодо відокремлення громад. Там, де мормони, що належать до різних рас чи етносів, жили як сусіди, вони завжди поклонялися разом протягом всієї історії Церкви. Чорношкірі задовго до 1978 року приймали хрищення та ставали членами Церкви, проповідували за кафедрою і молилися у громадах, що переважно складалися з білих людей - для всього цього від члена Церкви не вимагалося бути носієм священства.
Після оголошення зміни у червні 1978 року в Церкві одразу почали висвячувати активних чорношкірих членів Церкви у священство в усіх країнах по всьому світу. Перший храм в Африці було зведено в Південно-Африканській Республіці в 1981 році, а ще два - у Гані та Нігерії - були освячені нещодавно.
У 2007 році газета Washington Post вийшла із заголовком, присвяченим “новому обличчю глобального мормонізму”. У 2005 році в статті у New York Times йшлося про нову церковну будівлю в місті [Нью-Йорк], в якій розташувалася “одна з найбільш расово-інтегрованих громад у Гарлемі, з приблизно рівною кількістю білих і чорношкірих віруючих”.
Серед переважно доброзичливих повідомлень у ЗМІ, була невелика кількість винятків, особливо в напруженій атмосфері виборчих перегонів.
Ахмад Корбітт, афроамериканець, який служить президентом колу (структури, подібної до єпархії) у Нью-Джерсі, сказав, що до періодичних звинувачень Церкви у расизмі слід “ставитися без відриву від реальності”.
“На мій погляд, кожен розуміє, що люди висловлюються, виходячи зі своїх політичних вподобань, а не покладаючись на факти” - сказав Корбітт.
Корбітт очолює один з багатонаціональних колів Церкви. Хоча більшість членів Церкви в колі є білими, у кожній з дванадцятьох громад є люди, що належать до різних етносів. Троє громад у колі іспаномовні, а в президентстві колу, окрім Корбітта, служать два його радники - білий чоловік і тонганець.
“Кожен, хто каже, що Церква є расистською, промовляє не з власного досвіду і не має й гадки про міжрасову злагоду, яка існує в Церкві - сказав Корбітт. - Можливо з деякими членами Церкви інших кольорів шкіри відбувалися якісь поодинокі негативні події тут чи там у нашій 13,5-мільйонній Церкві. Але під час численних зборів з членами Церкви і провідниками на кожному рівні протягом років я ніколи не відчував нічого, що хоча б віддалено нагадувало расизм”.
Тоні Паркер, ще один афроамериканський президент колу, наглядає за дев’ятьма громадами в Атланті, одну з яких очолює чорношкірий єпископ. Паркер сповідує мормонську релігію вже 25 років.
“Зараз я краща людина, ніж був тоді - каже Паркер. - У мене більше самоповаги. Ці роки стали для мене роками особистого розвитку і зростання”.
Паркер каже, що в нього є одна проста відповідь тим, хто критикує Церкву. “Кожному, хто вважає Церкву расистською, слід просто прийти і подивитися. Вони можуть сісти на лаву у нас в каплиці і спостерігати або поговорити з членами Церкви”.
На запитання, чи доводилося йому колись чути упереджені слова з боку інших святих останніх днів, Паркер сказав: - “Мій досвід є майже повністю позитивним. Дійсно, іноді на шляху зустрічаються вибоїни, але не було нічого, що зашкодило би моїм особистим переконанням”.